мовчазний

мовчазний
-на, -не, Пр.
Неговіркий; такий, що не любить говорити.

Словник Лемківскої Говірки. . 2001.

Игры ⚽ Нужен реферат?

Смотреть что такое "мовчазний" в других словарях:

  • мовчазний — а/, е/. 1) Який не любить багато говорити, схильний мовчати; неговіркий. || Який мовчить, не вступає в розмову. || перен. Не сповнений звуками; безмовний. || Який не супроводжується словами, розмовами. 2) Якого розуміють без слів …   Український тлумачний словник

  • мовчазний — [моўчазни/й] м. (на) зно/му/ з(‘)н і/м, мн. з(‘)н і/ …   Орфоепічний словник української мови

  • мовчазний — I (який не полюбляє багато говорити, схильний мовчати), мовчазливий, маломовний, малоговіркий, неговіркий, небагатослівний, невелемовний, небалакучий, небалакливий, мовчкуватий, небалачкий Пор. безмовний II ▶ див. безмовний, тихий I, 2) …   Словник синонімів української мови

  • мовчазний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • безвідмовний — безодмо/вний, а, е, рідко. 1) Який, не відмовляючись, робить, виконує що небудь. 2) Який, не відповідаючи, мовчки слухає те, що йому говорять; мовчазний. 3) спец. Який працює без перебоїв …   Український тлумачний словник

  • безмовний — а, е. Який нічого не говорить, мовчить. || Який неохоче розмовляє, мовчазний. || Який не має здатності говорити; безсловесний. || перен. Який не наважується подати голос, висловити свою думку; боязкий, покірний. || Який виявляється без слів, не… …   Український тлумачний словник

  • безсловесний — а, е. 1) Який не має здатності говорити. || Який робиться, відбувається без слів. 2) Який завжди мовчить; мовчазний; який не заперечує, не протестує проти чого небудь; покірний. Безсловесна істота (про тварину) …   Український тлумачний словник

  • занімілий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до заніміти. 2) у знач. прикм. Мовчазний, непорушний. || Нечутливий, затерплий …   Український тлумачний словник

  • малоговіркий — а/, е/. Який не любить багато говорити, не говорить багато; мовчазний …   Український тлумачний словник

  • маломовний — а, е. Який не любить багато говорити; мовчазний, небалакучий …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»